30 антибулінгових комірок

Якщо тебе булять, важливо пам’ятати: це не твоя провина, і з тобою все нормально. Не тримай це в собі — розкажи дорослому, якому довіряєш, бо сам на сам із цим залишатися важко. Спробуй зафіксувати те, що відбувається, особливо якщо це онлайн, адже докази допомагають зупинити булінг. Тримайся поруч із людьми, які тебе підтримують, бо разом легше пережити складні моменти. Пам’ятай: просити допомогу — це прояв сили, а не слабкості.

Якщо ти бачиш булінг, не залишайся байдужим, бо мовчання допомагає кривднику. Підтримай того, кого ображають, навіть прості слова або присутність поруч уже важливі. Якщо ситуація небезпечна, звернися по допомогу до дорослого, це правильно і відповідально. Спробуй зафіксувати те, що відбувається, щоб потім можна було захистити постраждалого. Пам’ятай: бути свідком і діяти — це сміливо, навіть якщо страшно.

Головне — не стати новою жертвою. Спитай, чи потрібна твоя допомога. Якщо так, то говори спокійно й упевнено, без криків і образ, показуючи, що ти не боїшся і контролюєш ситуацію. Не залишайся наодинці з агресором — будь поруч з іншими людьми або друзями. Стань поруч із жертвою. Якщо ситуація небезпечна, не геройствуй — звернися по допомогу до компетентних осіб. Зафіксуй те, що відбувається. Після ситуації підтримай жертву словами і запропонуй разом звернутися до психолога, соціального педагога чи класного керівника. Захисник — це той, хто зупиняє насильство без шкоди для себе.

Бути другом — не означає підтримувати погані вчинки. Ти не маєш підтримувати булінг. Відмов спокійно: «Мені це не ок. Я не буду в цьому брати участь». Не смійся і не підтакуй, коли він когось ображає — мовчазна підтримка теж підсилює булінг. Якщо він ображається, це його вибір, але ти не зобов’язаний робити щось неправильне, щоб зберегти дружбу. Запропонуй інший спосіб: піти, змінити тему, зайнятися чимось іншим. Якщо бачиш, що ситуація стає серйозною, звернися до дорослого — це не зрада, а відповідальність. Пам’ятай: справжній друг зупиняє, а не підштовхує до жорстокості.

Самобулінг — це коли ти сам себе принижуєш, звинувачуєш, обзиваєш або постійно думаєш: «Я нікому не потрібен», «Я тупий». Це теж форма булінгу, просто агресор — усередині тебе. Зупини себе в моменті й скажи: «Стоп. Я не буду з собою так говорити». Спробуй замінити жорстку думку на нейтральну: не «я поганий», а «мені зараз важко». Запиши все, що вмієш і що в тебе вже виходило — навіть дрібниці. Поговори з кимось, кому довіряєш: психологом, соціальним педагогом, батьками. Попросити допомогу нормально й сміливо.

Психологу чи соціальному підегогу. Класному керівнику або майстру групи — це його обов’язок втрутитися. Будь-якому вчителю, якому ти довіряєш. Адміністрації школи — заступнику директора або директору. Батькам або опікунам — вони мають право і можливість тебе захистити. Національній дитячій гарячій лінії — якщо страшно говорити наживо. Онлайн-чатам або анонімним формам повідомлення про булінг (якщо вони є у школі). Поліції — якщо є погрози, побиття або серйозна небезпека. Пам’ятай: розповісти — це не «ябедничати», це зупиняти насильство.

Гаряча телефонна лінія
щодо булінгу (цькування) 116 000.
Гаряча лінія з питань запобігання насильству
116 123 або 0 800 500 335.
Дитяча лінія 116 111
або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00). Національна поліція 102

Булінг — це не разова образа, а повторювана поведінка, яка триває з часом. У булінгу завжди є намір нашкодити або принизити. Сили нерівні: одній людині важко захиститися самостійно. Булінг викликає страх, сором або безсилля, а не просто образу. Якщо це жарт — людині не боляче і вона може сказати «стоп», і її чують. Якщо це конфлікт — обидві сторони мають рівні позиції. Якщо боляче, страшно і це повторюється — це булінг.

Якщо тобі завдають фізичної шкоди, одразу відійди в безпечне місце і поклич на допомогу. Не намагайся терпіти або вирішувати це сам. Якщо є травми — звернися до медпрацівника. Обов’язково розкажи батькам, вчителю, психологу або адміністрації. Зафіксуй, що сталося, якщо можливо. Якщо є реальна небезпека — звертайся до поліції. Твоя безпека важливіша за будь-які страхи чи мовчання.

Якщо вимагають гроші — це серйозно і це не твоя провина. Не віддавай гроші і не обіцяй, що принесеш їх пізніше. Це не зупиняє тиск, а лише посилює його. Одразу розкажи: батькам, класному керівнику, психологу або адміністрації школи. Запам’ятай або запиши, хто саме вимагав гроші, коли і де це було, чи були свідки. Якщо є погрози або страх за безпеку — звертайся до поліції. Вимагання грошей — це порушення закону. Ти маєш право на захист. Мовчання не захищає, допомога — захищає.

Якщо відбувається сексуальне домагання — це серйозно і це не твоя провина. Скажи чітко «стоп» і відійди в безпечне місце, де є люди. Одразу розкажи: батькам, психологу, соціальному педагогу, вчителю або адміністрації. За можливості зафіксуй, що сталося: хто, де, коли, що саме говорив або робив, чи були свідки. Якщо є погрози, дотики або примус — звертайся до поліції. Це порушення закону. Ти маєш право на захист і повагу. Просити допомогу — це сміливо.

Якщо завдають моральної шкоди, це теж серйозно і це не твоя провина. Не мовчи і не залишайся з цим наодинці — розкажи людині, якій довіряєш. Це можуть бути батьки або психолог, соціальний педагог, класний керівник. Не вір образам і приниженням — це слова, а не правда про тебе. За можливості зафіксуй образи або повідомлення, якщо вони повторюються. Пам’ятай: ти заслуговуєш на повагу і підтримку.

Якщо тебе цькують онлайн — не мовчи й розкажи людині, якій довіряєш. Зроби скріншоти повідомлень і коментарів, заблокуй кривдника та поскаржся на нього в соцмережі. Не відповідай образами й обмеж доступ до своєї сторінки. Пам’ятай: кібербулінг — це проблема кривдника, а не твоя.

Якщо через булінг з’являються думки про самоушкодження — це сигнал, що тобі потрібна допомога просто зараз. Не залишайся з цим наодинці: негайно розкажи дорослому, якому довіряєш, або звернися до психолога. Ти не винен/винна в тому, що відбувається, і твій біль реальний. Якщо відчуваєш, що можеш нашкодити собі, звернися по термінову допомогу: 112 або Lifeline Ukraine 7333 (безкоштовно, цілодобово). Допомога є, і ти заслуговуєш на підтримку.

Самодопомога при булінгу починається з того, щоб визнати: тобі справді важко, і це нормально — так почуватися. Спробуй не тримати все в собі, навіть одна розмова з другом або авторитетною людиною вже зменшує напругу. Піклуйся про себе фізично: сон, їжа, рух і свіже повітря допомагають нервовій системі витримувати стрес. Знайди безпечний спосіб випускати емоції — писати, малювати, слухати музику, займатися спортом. Обмежуй контакт із тими, хто ображає, і пам’ятай: булінг не визначає, ким ти є. Ти маєш право на повагу і підтримку.

Кріштіану Роналду — у дитинстві його дражнили через бідність і акцент; це стало мотивацією йти до мрії.
Емінем — у школі його били та принижували через бідність і «інакшість»; свій біль він перетворив на музику.
Ілон Маск — у дитинстві зазнавав жорсткого булінгу, був замкненим і «не таким, як усі».
Селена Гомес — зазнавала булінгу й масового хейту онлайн через зовнішність і стан здоров’я.
Тейлор Свіфт — у школі її не приймали й висміювали; згодом вона знайшла силу в творчості.

Адміністративна — штраф від 850 до 3400 грн або громадські роботи 20–60 годин. Повторний булінг — штраф 1700–6800 грн або громадські роботи 40–60 годин. Булінг неповнолітнім (14–16 років) — відповідальність несуть батьки або законні представники Кримінальна відповідальність під час булінгу: настає, якщо є побиття чи тілесні ушкодження, погрози вбивством, вимагання грошей або речей, сексуальне насильство, незаконне позбавлення волі чи доведення до самогубства — відповідальність за Кримінальним кодексом України.

Зберігай спокій і впевнену позу, чітко й голосно скажи «Стоп» або «Зі мною так розмоляти не слід», не вступай у суперечки й не виправдовуйся, зафіксуй факти булінгу (скріни, дати, свідки), одразу звернися по допомогу до відповідальних осіб, тримайся поруч із друзями, а у разі загрози здоров’ю або вимагання — негайно шукай захист і повідомляй компетентні служби.

Зберігай спокій і не вступай у конфлікт, зафіксуй факти порушень (дати, слова, свідки, повідомлення),розкажи батькам чи своїм законним представникам, звернися до класного керівника, психолога або адміністрації закладу, за відсутності реакції подай ПИСЬМОВУ скаргу директору, за потреби звертайся до служби у справах дітей,або поліції — ніхто з педагогів не має права принижувати, залякувати чи зловживати владою.

Булінг може тривати від кількох днів до місяців і навіть років, якщо його замовчувати; важливо не залишатися осторонь, говорити про проблему та звертатися за допомогою, адже тільки своєчасне втручання зупиняє агресію і захищає жертву, а також змушує булера відповідати за свої дії.

Булінг завжди є відповідальністю того, хто ображає. Жертва не провокує агресію і не несе відповідальності за дії булера. Важливо пам’ятати: ніхто не заслуговує на приниження чи насильство.

Ти маєш право бути собою! Правда на твоєму боці.

Це теж вид булінгу. Навіть якщо ніхто нічого «не говорить», відчуття самотності і відторгнення — це теж насильство. Шукай підтримку. Розкажи людям, яким довіряєш: батькам, вчителю, психологу. Підтримуй себе друзями. Навіть один друг або член сім’ї може сильно допомогти. Не ізолюйся. Займайся хобі, груповими заняттями, де можна зустріти нових людей, які будуть ставитися до тебе з повагою.

Ні, відповідати агресією на агресію — зазвичай не варто. Ситуація загострюється, а проблеми не вирішиться. Можна використати фрази: "Зі мною такий номер не пройде", "Зупинись, зі мною так не можна спілкуватись", "Мені не цікаво, тренуйся де інде", "То й що..."

Перехід у інший колектив — це можливе рішення, але його не завжди варто робити одразу. Важливо оцінити кілька моментів: Безпека і здоров’я. Якщо булінг постійний, загрожує фізично чи емоційно, і інші способи не допомагають, зміна оточення може бути виправдана. Робота над проблемою у поточному закладі. Спробуйте заздалегідь: розмова з викладачем, психологом, адміністрацією, підключення батьків, документування випадків. Соціальні наслідки. Доведеться будувати нові дружні стосунки, адаптуватися до нових правил і колективу. Головне бути готовим до змін.

Це не твоя вина. Зафіксуй нові випадки (дати, слова, скріни). Повідом компетентній особі (психолог, соціальний педагог, батьки, викладач, адміністрація) ще раз і скажи прямо, що тиск зріс після звернення. Не залишайся з цим наодинці — шукай союзника серед дорослих. Якщо небезпечно — одразу звертайся по допомогу, твоя безпека важливіша за все.

Репутація — не ярлик назавжди. Вона змінюється, коли ти починаєш чітко показувати межі, підтримуєш контакт із тими, хто ставиться нормально, і перестаєш мовчки терпіти образи. Навіть маленькі впевнені кроки поступово змінюють те, як тебе бачать інші. Як варіант, запишись на гурток, спортивну секцію, досягай результатів. Таким чином ти розшириш коло знайомств та коло людей для підтримки.

Так, поширення пліток вважається булінгом. Якщо про людину навмисно розповсюджують чутки, принижують її репутацію, викликають насмішки або ізоляцію — це психологічний булінг. Навіть без прямих образ це завдає шкоди й не є «просто розмовами».

Пам’ятай: чужі образи не визначають твою цінність. Не виправдовуйся за те, ким ти є, і чітко позначай свої межі. Шукай підтримку тих, хто ставиться до тебе з повагою. Роби маленькі кроки, які нагадують тобі про твою силу й гідність.